Замальовка «Традиція зупинки» / Prose «The tradition of station»

 

АВТОР: Уляна Бойко 

РЕЙТИНГ: G 

ЖАНР: повсякденність

Зупинка — це місце монотонного обміну людьми, яке наповнюється яскравими індивідуальностями. Воно дає можливість поспостерігати та показати себе. Єдине, що тут не змінити, — традицію чекати. Але, як виявилося, і чекати можна по-різному.

На одній із зупинок нашого мальовничого міста нудилися в очікуванні транспорту семеро людей. Погода в цей день була сирою та неприємною. Холодний вітер час від часу хлестав по обличчях тих, хто чекав, змушуючи їх здригатися і ще з більшим нетерпінням поглядати вліво, де мав з'явитися бажаний об'єкт. 

Молодий чоловік років тридцяти, сховавши півобличчя у піднятий комір чорного пальта, стояв під навісом зупинки біля кіоску. Він нервово постукував носком черевика, невдоволено стискаючи і без того тонкі губи. Його густі чорні брови сердито підповзли ближче до носа, напускаючи на обличчя тінь суворості. Колючий погляд цілеспрямовано свердлив глибину дороги. Подивившись на нього, одразу розумієш, що у цієї людини тільки одне в голові – мрія поїхати звідси і якомога швидше.

На лавці, що стояла ближче до кіоску, сидів чоловік похилого віку років сімдесяти. Він виглядав досить бадьоро і веселими очима вивчав тих, хто стояв на зупинці. Його цікавість наполегливо намагалася зазирнути всім, хто чекав, в обличчя. Він не залишав поза увагою навіть тих, хто стояв до нього спиною, старанно вивчаючи з ніг до голови і промацуючи всі деталі, які міг запримітити його старечий погляд. До холодного вітру і очікування йому, здавалося, взагалі справи не було, ніби він прийшов сюди просто посидіти.

Біля краю тротуару стояв міцної статури хлопець. Йому було десь близько двадцяти восьми років. Він ліниво спостерігав за різномарочними машинами, що шмигали дорогою, лише зрідка пожвавлюючись, побачивши дорогу модель. До нього повільно підпливла молода дівчина, що стояла до цього за його спиною, і зупинилася поруч, зосереджено вдивляючись у ліву лінію дороги. Не отримавши від цього бажаного результату, випрямилась, злегка відставила вбік ногу і почала розглядати протилежну частину дроги. У цей момент її нарешті помітив сусід, до якого вона неквапливо «причалила», як каравелла. Його лінивий погляд миттєво пожвавішав і навіть злегка знахабнів, почавши зацікавлено вивчати незнайомку. Особливо привернула увагу її зачіска: дуже коротко пострижене волосся, а біля вух виголені зігнуті смуги. Помітивши його зацікавленість, дівчина повільно «поплила» ліворуч на край зупинки, обійшовши ззаду свого сусіда. Він завертів головою, продовжуючи за нею спостерігати. Коли дівчина відійшла, хлопець щось буркнув собі під ніс, нервово піднявся навшпиньки і різко опустився, відвівши погляд в сторону машин, що шниряли туди-сюди. Тепер він замислився.

Нічого не бажаючи помічати, окрім потрібного транспорту, ходив у різні сторони зігнутий, як знак питання, чоловік. В'язана шапочка, розтягнута часом, ледь зігрівала його худорляву голову. У його руках тремтіла від вітру пошарпана сумка, в якій було щось невелике і легке.

Натовп пішоходів, що, як і машини, мчав тротуаром у вибраному напрямку, викинув на берег зупинки ще одного чоловіка. Він весело підбіг до «знака питання», що ходив туди-сюди, і енергійно подав йому руку, голосно вітаючись. Той ліниво відповів тим самим жестом і слабо посміхнувся. Ті, хто стояв на зупинці, озирнулися, почувши вигук новачка і, не побачивши для себе нічого цікавого, повернулись до очікування. Чоловіки довго не говорили: новачок так само весело попрощався і знову пірнув у потік людей, а друг, що залишився, продовжив тинятись.

Натовп викинув в сторону зупинки ще двох: молодого хлопця та дівчину. Вони підійшли до кінця тротуару і поглянули на дорогу. Там на горизонті з'явився автобус. На зупинці всі заворушилися і, витягнувши шиї, з надією чекали, коли відстань між ними та автобусом зменшиться і дозволить розглянути його номер. Чоловік, що постійно ходив, теж зупинився і примружився, вдивляючись у далечінь дороги.

Незабаром автобус під'їхав і випустив пасажирів, які миттєво перетворилися на пішоходів. Вони цілеспрямовано розсипалися в різні боки, куди їх звали проблеми, веселощі, робота, дружба, сім'я та всі інші барви нашого життя. Чоловік, що намагався сховати обличчя у комірі, пожвавішав, карі очі його заблищали радістю, і він жваво побіг до автобуса, притримуючи нижні краї пальта, що розліталися від вітру. Дівчина з модною зачіскою теж підійшла до дверей і ліниво поглядала на всі боки, чекаючи поки всі охочі вийдуть з «приміщення» на колесах. Решта «тимчасових мешканців» зупинки розчаровано похнюпили голови — їм з цим автобусом було не по дорозі. Двоє, що недавно чекали, перетворились на пасажирів і задоволені поїхали у своїх справах, а ті, хто лишися, лиш із заздрістю провели їх поглядом.

І знову всі поринули в монотонне очікування, а чоловік із сумкою продовжив вимальовувати зигзаги на зупинці. Один тільки дід на лавці з безтурботним виразом обличчя не сумував. Він був зайнятий новенькими: хлопцем і дівчиною, що тільки підійшли і мовчки поглядали на дорогу. Здавалося, що йому той вітер і очікування навіть у радість. Тут цікаво: люди нові, свіже повітря, рух, чиїсь розмови, підслухані новини... Як у кіно, лише ближче. 

Знову повіяв вітер, але вже сильніше. Чоловік міцної статури здригнувся і пішов під навіс.

Незабаром на обрії дороги з'явився ще один автобус. Усі заворушилися. У кожного в очах з'явилася надія, що цього разу йому пощастить.