ClubFate-UA: фанфіки, відеофанфіки, арт українською

  АВТОР:  Уляна Бойко   РЕЙТИНГ:  G   ЖАНР:  гумор ,  повсякденність ОПИС Роздуми та історії з особистого життя, з якими хочеться поділитися. Примітки автора Робота у вигляді щоденника. Не завжди літературно викладена, часом із розмовною лексикою. Звичайна бесіда, ніби ми з вами, попиваючи каву, сидимо на терасі під час літнього дощу і мило спілкуємося про життя. ЗМІСТ 🌿  Персонаж із життя 🌿  Перше березня 🌿  Стежинки сніжні. Стежинки теплі. 🌿  Корея — це чари 🌿  Байдужість

_______ 〈  НАЗАД  |  📃  ЗМІСТ _______ Друга  вреднулька Вгадаєте, що це? Повзе, повзе, повзе, шепоче всім тихенько: — Нюра приїхала з відрядження. Потовсті-і-іла. — Та ти що? — здивувалася Галя. — Ось такий живіт. — То, може, вона вагітна? — Та ти що? — Ну я не знаю. Припустила. Ти ж нікому не кажи. — Ой, ой, що діється... Та я мовчу... Повзе, повзе, повзе, шепоче: — Нюра приїхала зі столиці. Треба ж таке, вагітна... А шеф у такій важливій справі її відпустив, дав шанс заробити. От і заробила — геморой на одне місце… — Геморой?! У кого? — чується поряд голос Полі. — Знаю чудовий препарат від того. — У Нюри. Тьху ти, тобто... — …У Нюри геморой? — перебила Ася, яка проходила мимо і повернула в інший коридор. — Ви чули, у Нюри геморой, — долинуло звідти. — У Нюри вагітність, дурепа! — кричить навздогін Асі. — Який геморой?! Що це за люди? — Не звертай уваги. І що? Розказуй далі. І від кого? — попросила продовження Поля. — А хто його знає. Поїхала до столиці у відрядження і на тобі. — Маб

_______ 📃  ЗМІСТ  | ВПЕРЕД   〉 _______ Перша вреднулька Вгадаєте, що це? Вона була зморщена, але не від старості, а від невдоволення. Як зів'яла шкірка від кислого зеленого лимона. Сидить у темному куточку, очима по сторонах водить, придивляється, раптом хтось кращий, розумніший, багатший, щасливіший, красивіший, більш талановитий… — Фу, яка мерзота… — бурчить, перебираючи тоненькими пальчиками, побачивши гарну дівчину. — Я нічим не гірша. Фу, як гидко… Примружилася, ледь не сопе. Куток, де вона сидить, темніє. Мла плямами розповзається все більше і більше, заповнюючи все навколо похмурим настроєм. — Їй сказали, що вона краща за мене. Хто це сказав? Хто він такий? І взагалі на смак і колір... Фу, як некрасиво! Чому вона краща? Бо гарніша, бо з роботою пощастило? А все тому, що зі шлюбом повезло. Теж мені... Якби не її чоловік, ким би вона була? Нехай йому дякує. І взагалі, то все випадково, просто пощастило, а то б і не вийшла за нього. Загалом не зрозумію, що він у ній знайшов. Я

  АВТОР:  Уляна Бойко   РЕЙТИНГ:  G   ЖАНР:  гумор ,  повсякденність Збірка на різні теми: - Людські слабкості. Вони живуть у кожного з нас, лише різною мірою ми їм підкоряємося: одні більше, інші менше. Назва кожної вреднульки   буде під спойлером. Прочитайте драббл і спробуйте самі розгадати, що автор загадав: брехню, плітку, цікавість, заздрість, агресію або якусь іншу пакість. - Цікаві та смішні історії. - Життєво та актуально. Буду вдячна за ваші коментарі та роздуми. ЗМІСТ 🌿  Перша вреднулька 🌿 Друга вреднулька

  АВТОР:  Уляна Бойко   РЕЙТИНГ: PG   ЖАНР: воєнний (Друга світова війна) Велике село, ще незабруднене німецькими слідами, мирно жило своїми турботами поблизу густого лісу на зеленій рівнині українських просторів. Біля самої околиці дзвеніла невелика річечка й квапливо пірнала в гай. Цього ранку в повітрі витала якась неспокійна тиша. Сонце в небі палило так, що плавився обрій. Навіть річка принишкла й не так гнала свої води на зустріч з лісовими тінями. Такий настрій природи часто заманював грозовий дощ та бурі. Неподалік села, на долині, що примикала до лісу, маленький хлопчик пас десяток гордих гусей. Пастушок був одягнений у колись білу, а тепер сірувату сорочку й коротенькі, пошарпані часом штанці. Тримаючи в руках хворостину, що була більшою від нього самого, він з відкритим ротом дивився в небо, де літав яструб. Раптом гуси схвильовано підняли голови. Вдалині, з боку лісу, почувся приглушений гуркіт. Хлопчик, притуливши долоню до чола, примружився й поглянув у той бік, звідки до

  АВТОР:  Уляна Бойко   РЕЙТИНГ:  G   ЖАНР:  повсякденність Зупинка — це місце монотонного обміну людьми, яке наповнюється яскравими індивідуальностями. Воно дає можливість поспостерігати та показати себе. Єдине, що тут не змінити, — традицію чекати. Але, як виявилося, і чекати можна по-різному. На одній із зупинок нашого мальовничого міста нудилися в очікуванні транспорту семеро людей. Погода в цей день була сирою та неприємною. Холодний вітер час від часу хлестав по обличчях тих, хто чекав, змушуючи їх здригатися і ще з більшим нетерпінням поглядати вліво, де мав з'явитися бажаний об'єкт.  Молодий чоловік років тридцяти, сховавши півобличчя у піднятий комір чорного пальта, стояв під навісом зупинки біля кіоску. Він нервово постукував носком черевика, невдоволено стискаючи і без того тонкі губи. Його густі чорні брови сердито підповзли ближче до носа, напускаючи на обличчя тінь суворості. Колючий погляд цілеспрямовано свердлив глибину дороги. Подивившись на нього, одразу розум

АВТОПОРТРЕТ САША МІТЧЕЛЛ ДЛЯ ФАНФІКУ "ШЛЯХ" (фендом - Саша Мітчелл) МАЙКЛ УОРТ ЖАН-КЛОД ВАН ДАММ РІЗНЕ